Зеленим називається водень, отриманий за допомогою енергії з відновлюваних джерел. В даному випадку це будуть вітрогенератори і сонячні панелі загальною потужність 45 ГВт, які побудує в Казахстані шведська компанія Svevind. У рік за допомогою цієї енергії можна буде виробляти близько трьох мільйонів тонн зеленого водню. Якщо проект буде реалізований, він відразу виведе Казахстан в світові лідери з виробництва чистої енергії і, ймовірно, по її експорту.
Водневий проект в Казахстані за масштабами більш ніж удвічі перевищує виробничі потужності Азіатського центру відновлювальної енергії в Західній Австралії (26 ГВт вітрової та сонячної енергії, до 23 ГВт – на виробництво зеленого водню і зеленого аміаку) і в п’ять разів більше проекту Enegix Base One в Бразилії . На сьогодні найбільше виробництво зеленого водню – Air Liquide в Канаді – може похвалитися електролізними установками на 20 МВт. Проект Svevind планує встановити електролізери на 30 МВт.
Поки проект знаходиться на ранній стадії – Svevind щойно підписала угоду про взаєморозуміння з національною компанією Kazakh Invest, яка отримала в травні схвалення уряду. Етапи розробки, інженерних робіт, постачання та фінансування займуть, як очікується, від трьох до п’яти років, а будівництво і введення в експлуатацію зажадає ще п’ять років.
Вибір Казахстану обумовлений в першу чергу географією та демографією регіону: це дев’ята за площею країна на планеті з щільністю населення всього 7 чоловік на квадратний кілометр. Степу займають третину території держави. При цьому Казахстан – найрозвиненіша країна в Центральній Азії, з економікою, що залежить головним чином від експорту нафти, пише New Atlas.
Крім величезних рівнин в Казахстані є власне виробництво аміаку, сталі та алюмінію, які зможуть купувати зелений водень. Крім того, будь-яка країна, що залежить зараз від експорту викопного палива, повинна враховувати в планах глобальну тенденцію до декарбонізації в найближчі два десятиліття.
Минулого місяця в Нідерландах стався вкрай важливий прецедент – вперше активісти колективним позовом змусили велику нафтову компанію змінити свою кліматичну стратегію, а по суті – швидкість «зеленої» трансформації основного бізнесу. Вердикт суду – скоротити емісію на 45% до 2030 року – виявився для компанії набагато суворішим, ніж власне намір скоротити її за 10 років на 20%.