Опалення та водопостачання 
Без сумніву – сьогодні найбільш затребувані серед споживачів котли, генеруючі тепло за рахунок спалювання газу. Однак не завжди є можливість підключитися до газопроводу – просто магістралі прокладені не скрізь. До того ж частина власників житла в силу різних причин воліє використовувати інший вид енергоносіїв. При цьому рідко акцент робиться на електричну енергію, що обходиться занадто дорого. Найбільш практичним варіантом залишається установка твердопаливних опалювальних котлів.
Зміст:
Модифікації устаткування
Матеріал
Котли, що працюють на твердому паливі, виробляють з чавуну або сталі. Перші, незважаючи на крихкість матеріалу, вважаються більш довговічними. Чавун має виняткову теплоємністю. Він повільно нагрівається і дуже довго зберігає температуру після відключення котла. Сталь же міцніше і характеризується кращою теплопровідністю.
При експлуатації твердопаливного обладнання важливо стежити за рівнем води в системі. Інакше не уникнути перегріву теплообмінника, а, можливо, і його деформації. До перепадів температури стійкіші сталеві моделі. З іншого боку, чавун практично не схильний до корозії. Очевидні й вагові відмінності приладів – сталеві набагато легше.
Відрізняються моделі не тільки фізичними параметрами, але і конструктивними особливостями. У сталевих котлах теплообмінник розташований тільки всередині корпусу, а в чавунних є додатковий елемент охолодження, що знаходиться зовні. Обидва варіанти забезпечені терморегулятором, який відкриває приплив теплоносія при підвищенні температури в камері згоряння.
Ще одна особливість чавунних моделей – вони збираються вручну. Різні елементи конструкції стягнуті між собою різьбовими з’єднаннями. При цьому використовуються різні матеріали ущільнювачів. Стики на сталевих моделях герметизовані за допомогою зварювання, і це їх слабке місце. Якщо вода через невеликий період часу потече з теплообмінника, то тільки в місцях зварювання.
Кількість контурів
Традиційно на ринку представлені одно- і двоконтурні варіанти обладнання. Перші нагрівають теплоносій виключно для обігріву приміщень, а другий додатково забезпечують побутові потреби в теплій воді. Двоконтурні моделі практичніше, оскільки позбавляють від необхідності установки бойлера чи іншого обладнання для нагріву води.
Іноді з цією метою на одноконтурні котли встановлюють резервуар непрямого нагріву. Грубо кажучи, через бочку пропускають металеві труби, по яких від котла йде гарячий теплоносій. Подібний підхід навряд чи можна назвати раціональним. Скоріше, це вимушений захід, коли інші варіанти неприйнятні. До того ж вона вимагає додаткових витрат грошей і часу.
Традиційні та газогенеруючих моделі
За принципом роботи опалювальне обладнання на твердому паливі прийнято ділити на класичне і газогенераторне. Останнє називають піролізним. Воно відрізняється від традиційних моделей тим, що має дві камери згоряння, які розташовані по вертикалі. Таку схему мають твердопаливні котли великої потужності.
Дрова, вугілля, торф чи іншої енергоносій закладають у верхню камеру. У процесі згоряння виділяється газ,
який генерується в інший топці і поступово згорає. В результаті потенціал палива використовується повністю. Такі моделі дуже ефективні. Їх економічність визнана в усьому світі і за оцінками експертів навіть перевершує працюють на природному газі аналоги.
Максимальний коефіцієнт корисної дії такого обладнання сягає 92%. У порівнянні з класичними варіантами опалювального обладнання піролізні котли доводиться завантажувати дровами в 2 рази рідше. Природно, що і в обслуговуванні вони зручніше – утворення сажі зменшено.
Варто підкреслити і високу екологічність даних опалювальних приладів. Завдяки тому, що всі вуглеводні згоряють, в атмосферу потрапляє набагато менше шкідливих викидів. Тяга регулюється за допомогою незалежного вентилятора. З його допомогою легко встановити оптимальний режим роботи і регулювати продуктивність пристрою.
Автономні та енергозалежні варіанти
Єдиний мінус піролізного котла перед традиційними – його залежність від електричних ліній. Вентилятор без електроенергії працювати не буде. Тому й установка подібного обладнання в будинках, де відсутнє електропостачання, не має сенсу. Не підходить для таких будівель і котел із завантажувальним бункером.
Ці моделі комплектуються спеціальним резервуаром, в який можна засипати про запас гранульоване паливо. Це дуже зручно, оскільки позбавляє від необхідності систематичного контролю над завантаженістю топки. В якості палива можна використовувати вугілля дрібних фракцій, деревну стружку, пелети, так званий еко-горошок і т.п.
Залежно від виду використовуваного палива і ємності бункера заправляти доводиться раз на один або кілька днів. Наприклад, якщо бункера тирси вистачить на добу, то вугілля – на три і більше дня. Система контролю обладнання автоматично визначає необхідність подачі палива в камеру згоряння. Вона подає команду виконуючому механізму, і весь процес здійснюється в автоматичному режимі.
Навіть напхані електронікою котли служать дуже довго. Самі виробники гарантують безпроблемну експлуатацію протягом 10 років. На практиці ж обладнання здатне прослужити 20-30 сезонів. Все залежить від правильної експлуатації і своєчасного технічного обслуговування.
Правила експлуатації
Профілактика перегріву
Котлам властива висока інертність – після нагрівання вони остигають повільно. Тому дуже важливо не перевищувати встановлений максимальний температурний поріг. Тривала дія гарячої води під високим тиском здатна вивести з ладу не тільки опалювальний котел, а й саму систему. Особливо небезпечно це явище для пластикових труб і радіаторів опалення економ-класу.
Для захисту системи від перегріву на котли встановлюють охолоджуючі теплообмінники. Їх монтують на виході або всередині корпусу і підключають до джерела холодної води. Якщо температура піднімається до позначки в 100 градусів Цельсія, спрацьовує термостат. Клапан відкривається, і холодна вода подається до внутрішнього теплообміннику, відбираючи зайве тепло. Після нормалізації ситуації подача холодної води припиняється.
Дуже важливо, щоб був постійний приплив холодної води до котла. Якщо виникають сумніви щодо функціональності насосного обладнання, то можна встановити для цих цілей окремий резервуар. Розмістити його потрібно вище, щоб забезпечити мінімальний напір для подачі води в систему. Попутно підігріту воду з ємності можна використовувати для побутових потреб.
Вивід відпрацьованих газів
Димарі виробляють з матеріалу, стійкого до корозії. Продукти горіння насичені кислотними хімічними сполуками, які дуже швидко роз’їдають стінки звичайної сталі. Діаметр димоходу складає близько від 100 до 600 мм, висота – від 4-х метрів.
Щоб уникнути втрат тепла і утворення конденсату, стінки каналів утеплюють. Існують і готові заводські варіанти «теплих» труб, які прийнято називати сендвічами. Аналоги з одного стінкою «гільзи» – укутують термоізоляційним шаром, поверх якого «надівається» листовий метал або міцна фольга.
Установка котла
Монтаж опалювального обладнання краще довірити фахівцям. Вони виконають роботи відповідно до технічних вимог експлуатації та дотриманням правил безпеки.
Важливо! Котел встановлюють від інших поверхонь на відстані не менше 20 см. Якщо основа виготовлена з горючих матеріалів, то необхідна термоизоляционная підставка.
З лицьової частини опалювального приладу підлогу покривають негорючим матеріалом. Ширина такого захисного пояса складає близько 50 см. У більшості випадків власники будинків віддають перевагу укладати керамічну плитку.
До димоходу котел під’єднують за допомогою спеціального димового каналу. Як правило, він йде в комплекті поставки. В іншому випадку не складе ніяких проблем купити його окремо. Загальна довжина димоходу не перевищує 1 метра. Якщо він складається з двох і більше частин, то місця стиків з’єднують внахлест на 80 мм. Необхідно також використовувати матеріали ущільнювачів. Від якості обробки з’єднань залежить не тільки комфорт в будинку, але і здоров’я його мешканців.
Основні правила експлуатації
Крім завантаження палива, необхідно періодично видаляти золу. Її надлишок знижує коефіцієнт корисної дії котла. Також необхідно дотримуватися загальноприйнятий порядок використання обладнання:
- Не можна залишати без нагляду котел, що працює на повну потужність.
- Щоб уникнути опіків слід використовувати захисні рукавиці при витяганні золи і завантаженні палива.
- Чи не дозволяється допускати до працюючого котла дітей.
- Потрібно забезпечити належне зберігання палива. Воно може знаходитися не ближче 1 метра від котла в спеціально обладнаному ящику.
- Періодично слід перевіряти наявність води в системі, герметичність магістралей (в т.ч. димоходів), функціональність клапанів і термостатів.
- Щорічно очищати відводять дим канали та фільтри.
Дотримання правил експлуатації твердопаливного котла є обов’язковою умовою безпеки в будинку. А своєчасний догляд кратно продовжує термін служби обладнання.