Опалення та водопостачання Поки в Україні домовляються з Росією про поставки газу та “граються” в зелену енергетику, опалення в Німеччині плавно зміщується в напрямку екологічності та здорового глузду. Чи найвигідніше топити в одній з найрозвиненіших країн Европи?
Майже половина квартир і приватних житлових будинків опалюється в ФРН газом. Але самий економічний і екологічний спосіб, підрахували експерти, топити деревиною, точніше – тирсою або пелетами.
В листопаді 2010 року на міжнародній економічній конференції в Берліні Путін жартував: “Не розумію, чим палити будете? Газа ви не хочете, атомну енергетику не розвивається. Дровами топити будете? Так за дровами в Сибір треба їхати, у вас же і дров немає.” Швидше за все, він тоді й не підозрював, що вже дуже скоро високотехнологічне опалення деревиною – точніше, тирсою і паливними гранулами (пелетами) – стане в Німеччині самим економічно вигідним для споживачів і самим екологічним з точки зору захисту клімату.
Зміст:
Опалення деревиною: добре для гаманця і клімату
Згідно з німецьким «Опалювальним дзеркалом», в житлових і громадських будівлях площею від 501 до 1000 м² найдешевше обходиться опалення тирсою (6 євро 80 центів на рік в перерахунку на один квадратний метр). На другому місці – пелети (9,50 євро), на третьому – теплові насоси (9,80 євро), на четвертому – газ (10 євро), на п’ятому – солярка (12,10 євро). А найдорожче в Німеччині – централізоване мережеве теплопостачання (12,30 євро за квадратний метр на рік).
Деревина, як сировина для опалення, поза конкуренцією і по її екологічності. При спалюванні пелетів і тирси в атмосферу викидається такий же обсяг вуглекислого газу, який поглинуло дерево за життя. Тому дерево вважається CO2-нейтральним паливом. Правда, для вирубки, виробництва і транспортування пелетів все-таки потрібна додаткова енергія, яку експерти підсумовують в 23 грама вуглекислого газу при виробленні з допомогою пелетів однієї кіловат-години теплової енергії.
Для порівняння: при опаленні соляркою викид CO 2 складає 318 грам за кожен кВт⋅ч, газом – 247 грам, тепловим насосом, який споживає досить багато електроенергії, – від 183 до 201 грама за кВт⋅ч в залежності від частки поновлюваних джерел в загальному її виробництві. Що стосується екологічності магістрального тепла, то її, вказують німецькі експерти, навіть орієнтовно оцінити неможливо. Все залежить від того, як воно виробляється. Якщо за рахунок спалювання вугілля, то викиди CO 2 позамежні, якщо за рахунок біомаси або шляхом геотермальної енергетики, то емісія вуглекислого газу майже нульова.
Газ і солярка
Незважаючи на об’єктивні переваги деревини, її частка в загальному тепловому балансі Німеччини залишається незначною. За щойно опублікованими підсумковими даними Федерального об’єднання підприємств енерго і водопостачання (BDEW) за 2019 рік, лише 2, 8 % із загального числа в 18,9 млн існуючих в Німеччині житлових будинків (багатоквартирних та односімейних, всього 40,6 млн квартир) мали в підвалах опалювальні котли, що працюють на пелетах або тирсі.
Причина в тому, що такі котли, незважаючи на їх все більшу автоматизацію, все-таки вимагають регулярного догляду: раз в один-два тижні треба видаляти залишки золи і раз в півтора-два місяці – чистити топку. Газовий або рідкопаливний котел працює потребує сервісного обслуговування не частіше разу на рік. Крім того, для зберігання пелетів або тирси потрібно досить велике приміщення під склад – не менше 8 м² в односімейному будинку.
Так що газ і солярка залишаються головними джерелами тепла в німецьких оселях. Частка газу – 45, 9 %, солярки – 29, 8 %. До центральних тепломереж були підключені в минулому році 6, 6 % житлових будинків, 3, 4 % мали теплові насоси, 2, 3 % – електричне опалення. Решта – це житло з різними грубками в окремих кімнатах: на вугіллі, дровах, пеллетах і солярці.
Баварія топить соляркою
Є, правда, істотні регіональні відмінності. Так, в Баварії майже третина одно- та двосімейних будинків не підключені до магістрального газу (в середньому по Німеччині – 12 %), тому в цій федеральній землі частка солярки для опалення осель вище. У Баварії, за даними місцевої газети Augsburger Allgemein, вона становить 41 % всіх житлових і громадських будівель, в північних федеральних землях – від 15 до 20 %.
У східній же Німеччині, тобто колишньої НДР, де за часів соціалізму за радянським прикладом будували переважно бетонні багатоповерхівки, значно вище середнього частка централізованого мережевого теплопостачання. У Берліні – 37,1 %, в Мекленбурзі – Передній Померанії – 36,6 %, в Бранденбурзі та Саксонії – більше 2 8 %.
Дешеве і дороге опалення
Тим часом саме централізоване опалення обходиться німцям найдорожче, і розкид цін тут найбільший. Фахівці “Опалювального дзеркала» підрахували, що обігрівати таким чином квартиру розміром в 70 м² коштує від 580 до 1335 євро на рік, односімейний будинок в 110 м² – від 1000 до 2345 євро.
До числа недоліків такого типу теплопостачання експерти відносять також фактично монопольне становище того чи іншого місцевого виробника тепла, споживачі якого не можуть піти до конкурента. Про даними газети Süddeutsche Zeitung, Федеральне антимонопольне відомство (Bundeskartellamt) встановило, що магістральні теплопостачальники часом використовують своє монопольне становище для невиправданого підвищення тарифів.
На відміну від цього, постачальника солярки і газу споживач може вибрати на свій розсуд. При цьому порівняльні портали в інтернеті служать стримуючим фактором для зменшення цін. Правда, розкид цін при цьому теж досить великий, що пояснюється в першу чергу різними рівнями теплової ізоляції житлових будинків.
В середньому ж опалювати газом ту саму квартиру в 70 м² обходиться в 700 євро в рік, односімейний будинок в 110 м² – в 1245 євро. Якщо ті ж самі об’єкти опалювати соляркою, то ціни будуть вищими – 845 євро в рік в першій випадку і 1450 євро – в другому. При цьому, однак, ціни на солярку змінюються куди сильніше, ніж на газ, і при певній вправності, терпіння і наявності резервів можна знайти момент, коли замовлення цього палива виявиться дуже вигідним.